Тема 1. Стародавня історія України

Історичні регіони України

Історичні джерела – будь-які засоби інформації, що безпосередньо відображають історичний процес і дають можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене людиною, що дійшло до наших днів у вигляді предметів матеріальної культури, писемних пам’яток, усної творчості тощо.

Групи історичних джерел:

– усні (міфи, легенди, казки тощо)

– писемні (літописи, документи, щоденники, мемуари тощо)

– речові (залишки жител, знаряддя праці, начиння, одяг тощо)

– мовні (назви річок, гір, міст, сіл тощо)

– етнографічні ( ті, що виникають на основі вивчення побуту та звичаїв сучасних традиційних суспільств (на сьогодні – переважно австралійські чи африканські племена)

– фоно-, фото-, кінодокументи.

Археологічна культура – сукупність археологічних пам’яток певної території і часу, що мають своєрідні місцеві особливості. А. К. отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки тощо).

Періодизація Стародавньої історії України:

1. Кам’яний вік  (1 млн. р. тому – кінець ІІІ тис. до н.е .)

2. Бронзовий вік  (кінець ІІІ тис. до н.е . – І тис. до н. е.)

3. Залізний вік (І тис. до н. е.)

КАМ’ЯНИЙ ВІК

Кам’яний вік – найдовший культурно-історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю, кістки та дерева. Тривав від появи першої людини до віку обробки металів.

Періодизація кам’яного віку:

1. Палеоліт (давній кам’яний вік) – 1 млн. років тому – ХІ тис. до н. е.

2. Мезоліт (середній кам’яний вік) – Х тис. до н. е. – VI тис. до н. е.

3. Неоліт (новий кам’яний вік) – VI тис. до н. е. – IV тис. до н. е.

4. Енеоліт (міднокам’яний вік) – IV тис. до н. е. – ІІІ тис. до н. е.

І. Палеоліт (давній кам’яний вік) тривав від появи першої людини до ХІ тис. р. до н. е.

1 млн. років тому – поява першої людини на території України.

Види давніх людей на території України:

1. Архантропи – 1 млн. р. тому

2. Неандертальці (палеоантропи) – 150 тис. р. тому

3. Кроманьйонці – 35 тис. р. тому

Види давніх людей на території України:

Основні стоянки давніх людей палеоліту на території України:

• Королеве (Закарпаття) – найдавніша на території України,
• Киїк–Коба (Крим),
• Кирилівка (Київщина),
• Мізин (Чернігівщина).

 

 Духовне життя

У кроманьйонців формується першооснова релігійної свідомості:

 Язичництво – поклоніння силам природи.

 Тотемізм – віра в спільного для конкретного роду (племені) предка (тварини, рослини)

 Анімізм – віра в існування душі та духів, які керують матеріальним світом.

 Фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості матеріальних речей.

 Магія – віра у вміння людини шляхом звернення до надприродного світу керувати світом людей та природи.

ІІ. Мезоліт (середній кам’яний вік) тривав від Х до VI тис. р. до н. е.

Закінчується льодовиковий період, що призводить до зникнення великих тварин і появу більш дрібніших: кабан, вовк, лисиця, бобер…). Це зумовило мисливську кризу.

 Мисливська криза – пошук нових способів полювання.

Мисливська криза була подолана з винайденням першої стрілецької зброї лука та стріл.

Знаряддя праці часів мезоліту: лук та стріли, мікроліти (дрібні знаряддя праці з каменю), гачки для рибалки, долото, сокира, тесло, ножі, списи, гарпуни.

Залишається привласнююче господарство, зростає роль рибальства

 За доби мезоліту починається приручення диких тварин. Першою прирученою твариною була собака.

ІІІ. Неоліт (новий кам’яний вік) тривав від VI до IV тис. р. до н.е.

 За часів неоліту відбувається неолітична революція.

 Неолітична революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого.

 Відтворююче господарство – землеробство, скотарство.

Риси неолітичної революції: 

• Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування, пиляння, свердління).
• Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (гончарство, керамічний посуд, прядіння, ткацтво, винайдення першого маленького колеса для прядіння).
• Перехід до осілого способу життя.
• Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили (бики, свині, кози, вівці).
• Зрушення у демографічній сфері (збільшення кількості населення).

ІV. Енеоліт (мідно-кам’яний вік) тривав від IV до III тис. р. до н.е.

Енеоліт – це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів. Серед знарядь праці з’являються вироби з міді, золота.

У період енеоліту в Україні проживали племена Трипільської культури. Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В.Хвойко у 1896 р. виявив перші пам’ятки цієї культури.

Трипільці проживали у IV–III тисячоліття до н.е. на території сучасної Правобережної України, Румунії, Молдови. Трипільці зникають унаслідок зміни клімату (клімат стає більш посушливим) та тиску степових скотарських племен.

Господарство трипільців

Трипільці – землеробські (хліборобські) племена. Займалися екстенсивним зерновим землеробством та осілим скотарством. Робили керамічні вироби з кольоровим орнаментом. Використовували мідні знаряддя праці. Будували великі глиняні одно-двоповерхові будинки барачного типу. Жили великими поселеннями (15-20 тис. чол.).

Релігійні особливості трипільців

Трипільці були язичниками, поклонялися богині родючості.

 

БРОНЗОВИЙ ВІК

тривав з кінця ІІІ тис. до початку І тис. до н.е.

Бронзовий вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із бронзи.

Бронза – це перший штучний метал, сплав міді та олова.

Основні заняття племен бронзового віку:

• Скотарство (переважало),
• землеробство,
• гончарство,
• виробництво виробів із бронзи.

У ІІ тис. до н. е. відбувається перший суспільний поділ праці – скотарство відокремлюється від землеробства.

Другий суспільний поділ праці – це відокремлення ремесла в окрему сферу діяльності.

Третій суспільний поділ праці – це поява торгівлі.

ЗАЛІЗНИЙ ВІК

починається з І тис. до н.е.

 Залізний вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із заліза. Останній період давньої історії.

За часів залізного віку з’являються перші народи на території України, про які залишилися писемні згадки.

Перші народи на території України:

 

Кочівники – племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше, випасаючи худобу. Основне заняття кочівників – кочове скотарство.

Самобутнім елементом скіфської культури є звіриний стиль, за допомогою якого прикрашалася зброя воїна, ритуальні посудини. Найвідоміша скіфська знахідка – пектораль – золота нагрудна царська прикраса.

                         Пектораль

Перші народи на території України

 

Античні (грецькі, римські) міста-держави в Північному Причорномор’ї

 VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Грецькі поняття для засвоєння:

 Поліс – місто-держава

 Колонія – поселення переселенців з іншої країни

 Метрополія – поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній)

 Колонізація – переселення, освоєння нових земель

 Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор’я з’являються в результаті Великої грецької колонізації. Найперше грецьке місто на території України – Борисфеніда. Найвідоміші міста-держави на території України: Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)…

 Господарство античних полісів:

Греки привезли традиційний для себе спосіб життя і культуру на українські землі. Займалися торгівлею, землеробством, осілим скотарством, ремеслом. В основному були республіками. Жили в полісах (містах-державах).

Боспорське царство:

 У V ст. до н. е. греками на Таманському та Керченському півостровах було засноване Боспорське царство (столиця м.Пантікапей).

У І ст. до н.е. Боспорське царство та інші грецькі поліси потрапили в залежність від Римської держави. Починається римський період в історії античних міст-держав на території України.

У ІІІ-IV ст. античні міста-держави Північного Причорномор’я занепадають під тиском готів та гунів.

Готи – германські племена. У II ст. н е готи з’явились у Північному Причорномор’ї, витіснили частину сарматів, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим.

 Гуни – кочові тюркомовні азіатські племена, що з’явились в Українських степах у IV ст., підкорили готів.

Античні поліси на території України

Давні слов’яни на території України

Слов’яни – це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від р. Одер на Заході до рр. Дніпро, Ока, Волга на Сході)

Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов’ян).

Три групи слов’ян:

• Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)
• Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари, словенці)
• Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)

Першою слов’янською археологічною культурою була зарубинецька культура (II ст. до н. е. – II ст. н. е.)

Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н.е. і зустрічаються в працях римських та візантійських вчених (Тацит, Пліній Старший, Птолемей, Прокопій Кесарійський, Йордан). У творах цих авторів слов’яни згадуються як венеди, склавіни та анти.

Венеди проживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)

Склавіни проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни)

Анти проживали між річками Дністер та Дніпро (східні слов’яни)

Соціально-економічний та політичний розвиток слов’ян

Господарство: займалися землеробством, використовували вогнево-підсічний спосіб оброки землі, вирощували жито, пшеницю, овес…. Також займалися осілим скотарством, сільськими промислами (наприклад, бортництвом – збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними народами-сусідами.

Соціальна сфера: перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява «градів» (великих поселень).

Сусідська община – це община, що прийшла на зміну родової; вона складалася з окремих сімей, які не пов’язані між собою кровними узами.

Релігійна сфера: вірування у слов’ян були язичницькі. Боги давніх слов’ян: Дажбог – бог Сонця, Сварог – бог небесного вогню, Перун – бог грому і блискавки, Лада –  богиня кохання, Мара – богиня хвороб і смерті, Дана – богиня води, Макош – богиня землі, Велес – бог худоби, Стрибог – бог вітру.

Протягом V – VII ст. тривало велике розселення слов’ян.

Напрямки розселення слов’ян

Антський військово-племінний союз

Антський військово-племінний союз виникає у IV ст. у межиріччі Дністер та Дніпро. З антами ототожнюють черняхівську археологічну культуру. Анти займалися землеробством, осілим скотарством, ремеслом, торгівлею.

Зародки держави у антів були у формі воєнної демократії (перехід від первісно-родового ладу до класового суспільства), тобто вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась в руках князів, які командували військовими дружинами. Влада князів передається по спадковості.

 Віче – народні збори у слов’ян.

Дружина – військо слов’ян.

Воювали анти з готами. Здійснювали походи на Візантію. Відомий князь антів – Бож. Готам вдалося підкорити антів, проте наприкінці IV ст. анти в союзі з гунами перемагають готів і здійснюють вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.)авари (тюркські племена) знищують антський племінний союз.

Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають, що пращурами українців є анти та частина склавинів. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.