ZNO HISTORY UA

Тема 5. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та інших держав (у другій половині ХІV – першій половині ХVІ ст.) Люблінська унія (28 червня – 1 липня 1569 р.) Люблінська унія  – остаточне об’єднання у  1569 р.  Великого князівства Литовського та Королівства Польського в єдину державу  Річ Посполиту . У результаті українські землі, що були під владою Великого князівства Литовського увійшли до Королівства Польського. Причини Люблінської унії:   Ослаблення Литви у Лівонській війні з Московським царством (1558 – 1583 рр.). Неспроможність Литви захистити південні кордони від татарських нападів. Прагнення Польщі отримати українські землі й залежних селян. Прагнення українських, білоруських та литовських шляхтичів (феодалів) отримати широкі права та привілеї, які мали польські землевласники. Результати Люблінської унії:   Утворювалась держава Річ Посполита (в перекладі з польської мови – республіка) Князівство Литовське зб...

Історія українських земель : Козаки

Тема 4. Політичний устрій, соціально-економічний і культурний розвток Київської Русі та Галицько-Волинської держави ІХ-ХІV ст. Політичний устрій Київська Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Монархія  – це форма державного правління, у якій влада належить одній особі і передається по спадковості. На ранньому етапі розвитку державності вся влада перебувала в руках  Київського князя.  Він був головнокомандуючим війська, політичним правителем і верховним суддею. Князь походив із  роду Рюриковичів . Князь  – спочатку воєначальник племені або союзу племен у слов’ян, згодом – глава держави. Князі здійснювали свою владу спираючись  дружину . Дружина  – постійне військо князя, члени якого брали участь в управлінні державою. Дружинники князя виконували подвійну функцію: служили у війську і були його найближчі радники. Дружинники перебували при князі, жили при його дворі. За часів перших князів дружина складалася з в...

Тема 3. Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава Поступове ослаблення Русі. Правління Ярославичів (1054 –1113 рр.)   Ярославичі  – сини та онуки Ярослава Мудрого  Після смерті Ярослава три його старші сини  Ізяслав, Святослав і Всеволод  разом управляли державою, боролися проти половців та намагалися поширити свою владу на землі своїх братів Ігоря та В’ячеслава.   Тріумвірат  – влада трьох.   Ізяслав перебував на Київському престолі тричі: 1054-1068 рр., 1069-1073 рр., 1077 -1078 рр. Святослав посідав Київський трон з 1073 р. по 1076 р. Всеволод правив у Києві з 1078 р. по 1093 р.  У  1072 р.  було затверджено  «Правду Ярославичів»  – писемного зводу законів на Русі.   Боротьба Ярославичів з половцями:   Половці (кипчаки)  – тюркські кочові племена, які панували в українських степах з другої половини ХІ ст. до першої половини ХІІІ ст.  У 1061 р. половці зді...

Тема 2. Виникнення та розквіт Київської Русі Розселення східнослов’янських племінних союзів:   На території сучасної  України  –  поляни (р. Дніпро, Київщина) ,  сіверяни (р. Десна, Чернігівщина) ,  деревляни (Полісся, рр. Прип’ять, Тетерев) , дуліби та волиняни (Волинь), білі хорвати (Карпати), уличі та тиверці (рр. Південний Буг, Дністер). На території сучасної Білорусія – дреговичі (драгва – болото), полочани (р. Полота) На території сучасної Росія – ільменські словени (р. Волхов, Новгород), в’ятичі (р. В’ятка), кривичі, радимичі)    Сусіди східних слов’ян: Готи  (германські племена, перебували на тер. України у III – IV ст.),  гуни  (тюркські племена, IV ст.),  болгари  (тюркські племена, VII ст.),  авари  (тюркські племена, VI-VII ст.),  хозари  (іудеї, VIII-X ст.),  угри  (угро-фінські племена, XI ст.),  вікінгі  (інша назва –  нормани, варяги  – мешкан...

Тема 1. Стародавня історія України Історичні регіони України Історичні джерела –  будь-які засоби інформації, що безпосередньо відображають історичний процес і дають можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене людиною, що дійшло до наших днів у вигляді предметів матеріальної культури, писемних пам’яток, усної творчості тощо. Групи історичних джерел: –  усні  (міфи, легенди, казки тощо) – писемні  (літописи, документи, щоденники, мемуари тощо) –  речові  (залишки жител, знаряддя праці, начиння, одяг тощо) – мовні  (назви річок, гір, міст, сіл тощо) – етнографічні  ( ті, що виникають на основі вивчення побуту та звичаїв сучасних традиційних суспільств (на сьогодні – переважно австралійські чи африканські племена) –  фоно-, фото-, кінодокументи . Археологічна культура  – сукупність археологічних пам’яток певної території і часу, що мають своєрідні місцеві особливості. А. К. отримує назву...